|
Кількість
|
Вартість
|
||
|
|
|||
Книга 1 "Тонке мистецтво пофігізму" Марк Менсон
Сучасне суспільство пропагує культ успіху: будь розумнішим, багатшим, продуктивнішим - будь найкращим. Соціальні мережі рясніють історіями на тему, як якийсь малюк придумав додаток і заробив купу грошей, статтями на кшталт "тисяча і один спосіб бути щасливим", а фото у френдстрічці створюють враження, що люди живуть краще та цікавіше, ніж ми. Однак наша зацикленість на позитиві та успіху лише нагадує про те, чого ми не досягли, про нездійснені мрії. Як стати по-справжньому щасливим? Популярний блогер Марк Менсон у книзі "Тонке мистецтво пофігізму" пропонує свій оригінальний підхід до цього питання. Його життєва філософія проста – необхідно навчитися мистецтву пофігізму. Визначивши те, до чого вам справді є справа, потрібно вміти наплювати на все другорядне, забити на труднощі, послати страшенно чужу думку і бути готовим поглянути в обличчя невдач і показати їм середній палець.
Книга 2 "Все хреново. Книга про надію." Марк Менсон.
Ніколи ще в людській історії ми не жили так добре: перемогли купу хвороб, отримали доступ до світових знань та оточили себе комфортом технології. Однак чим краще стає жити, тим більше ми турбуємося і переживаємо. Живемо з відчуттям, що все хрінова. Планета нагрівається, економічна нерівність зашкалює, політику крадуть та брешуть. Нашою невпевненістю в майбутньому, розпачом та надією, що все буде нормально, вміло користуються всі, кому не ліньки – від маркетологів, які упарюють нам чергову непотрібну хрень, до релігійних та політичних діячів. Що ж робити?
Досить сподіватися на краще, каже Марк Менсон, автор світового бестселера "Тонке мистецтво пофігізму". У своїй новій книзі він розповідає про кризу надії, про марність віри у справедливий світ і про те, що якість нашого життя визначається якістю нашої особистості, а не тим, якими благами чи негараздами обсипає нас світ. Спираючись на мудрість Ніцше та Канта, Платона та Тома Уейтса, автор допоможе вам виробити тверезий погляд на все, що вас оточує. Адже куди не глянь – скрізь справді дупа. Так було завжди. Настав час перестати бігати від цієї істини і навчиться приймати життя як воно є.