|
Кількість
|
Вартість
|
||
|
|
|||
|
|
|||
Гітлер, Сталін та Мао правили шляхом насильства, страху та ідеології. Проте в останні десятиліття нові лідери, які знають про медійні технології, переробляють авторитарне правління під реалії глобальних зв'язків світу. На початку свого правління замість відкритих масових репресій такі правителі, як Володимир Путін, Реджеп Тайіп Ердоган та Віктор Орбан, контролюють громадян, спотворюючи інформацію та симулюючи демократичні процедури. Подібно до науково-дослідних експертів у демократичних країнах, вони моделюють і накидають такий стан реальності, який триматиме громадян у шорах і дозволить диктаторам залишатися при владі. Розкриваючи цю нову форму авторитаризму, Сергій Гурієв і Деніел Трейсман пояснюють появу таких «спін-диктаторів», описуючи, як вони з'являються та діють, означаючи загрози, які вони становлять, та те, як демократії мають на це реагувати. У книзі зазначено, як такі лідери, як Лі Куан Ю із Сінгапуру та Альберто Фухіморі з Перу, запровадили менш насильницькі, більш приховані та ефективніші методи монополізації влади. Вони культивували імідж компетентності, приховували цензуру та використовували демократичні інституції для підриву демократії. Автори пояснюють, чому більшість сучасних авторитаристів є спін-диктаторами і чим вони відрізняються від решти «диктаторів страху» — таких, як Кім Чен Ин та Башар аль-Асад, а також від майстрів високотехнологічних репресій, таких як Сі Цзіньпін.