|
Кількість
|
Вартість
|
||
|
|
|||
|
|
|||
Плід всього життя «Суворого Данта» (так назвав геніального італійця Пушкін), творіння, яке в епоху середньовіччя стало провісником Відродження, праця, що стоїть у ряді найбільших досягнень людської думки, — так говорили, говорять і говоритимуть про твори, які сам Данте Аліг'єрі (1265—1321) назвав просто «комедією», а його нащадки назвали «Божественною». У своєму найграндіознішому творі у символічно-алегоричній формі поет зобразив драматичну долю людської душі: її загибель у пеклі, переродження в чистилищі, тріумф у раю. З моменту появи «Божественної комедії» пройшло вже більше семи століть, але історики та критики досі не припиняють суперечки про те, що ж це: «путівник» потойбічним світом (у поданні звичайної земної людини) чи щось інше, спроба людської генія пізнати непізнаване, знайти раціональне в ірраціональному, показати людям шлях від мороку та скорботи до світла та радості. У будь-якому випадку, «Божественна комедія» — це класика, яка житиме вічно.